Після повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави українці відчули істотне зростання потреби у психологічній підтримці та необхідності професійної допомоги психологів.
Задля того, щоб українські громадяни, які постраждали від війни, незалежно від місця свого проживання чи теперішнього перебування, могли отримати консультації спеціалістів у режимі 24/7, Вінницьким обласним центром соціальних служб спільно з ГО «Eleos Kherson» створено цілодобову лінію психологічної підтримки для постраждалих від війни.
Роботу телефонної лінії забезпечують шестеро психологів, які від початку воєнних дій надали 1231 консультацію. Пропонуємо деякі історії звернень.
З етичних міркувань імена осіб, які звертались на телефонну лінію, змінено.
Історія звернення “Я боюсь повітряних тривог...”
Під час нічного чергування на лінію зателефонувала дівчина Оксана (21 рік). Вона поскаржилася на тривожні стани та панічні атаки. Оксана повідомила, що звернулася на нашу лінію повторно і що минулого разу їй дуже допомогли. Дівчині стало легше, але після сигналу повітряної тривоги стан різко погіршився і вона вирішила подзвонити знову. На момент розмови Оксана перебувала у невеликому містечку Вінницької області, куди переїхала із столиці, повернувшись додому до матері. Дівчина у стосунках із хлопцем, але вони під час війни сильно погіршилися і вона не може на них «опиратися».
Розмова тривала 50 хвилин. Під час консультації дівчина піднімала різні теми. По мірі того як покращувався психоемоційний стан клієнтки ми переходили до наступних питань та запитів. Я, психолог цілодобової лінії, періодично запитувала чи покращився стан Оксани і чи потребує вона продовження розмови. Спілкування з клієнткою припинилося лише тоді, коли вона відчула себе у змозі справлятися самостійно із ситуацією. Дівчина висловила вдячність за спільну роботу та важливість існування лінії психологічної підтримки.
Історія звернення «Мені 80 років, я залишився сам… у мене безвихідна ситуація… допоможіть!»
З таких слів почався телефонний дзвінок. Чоловік похилого віку залишився без житла та підтримки рідних, хоча в нього є дорослий син. Через те, що син не цікавиться батьком та байдуже ставиться до нього, чоловік проживав у чужих людей, які надали йому тимчасове житло, - маленький будиночок в селі без зручностей та комунікацій, але він був вдячний за це. Після того як в країні почалася війна до сільської хати мали заселитися переселенці і господарі попросили звільнити будинок. Чоловік був у відчаї, адже в своєму віці та з інвалідністю ІІІ групи, він розумів, що опиниться на вулиці. Завдяки психологу гарячої ліній та фахівцям із соціальної роботи місцевої територіальної громади, до яких направила консультантка, чоловіка влаштували до притулку для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. З моменту звернення і після поселення в притулок чоловік весь час підтримував і підтримує контакт з психологом. Він дякував за кожну консультацію та за допомогу, яку йому надали.
«Я ще ніколи в житті не отримував такої підтримки та допомоги, я вдячний за те, що існує психологічна лінія, куди можна звернутися та отримати відповіді на питання, які стосуються не тільки психологічної підтримки, а й вирішення інших життєвих проблем», - подякував чоловік.
Історія звернення “Я не можу ні з ким спілкуватись...”
На лінію психологічної підтримки звернувся школяр з Вінниці (16 років). Перший запит - пошук психолога офлайн, після пропозиції попрацювати по телефону погодився. Причина звернення частково стосується воєнного стану, оскільки дистанційне навчання зменшило коло спілкування і посилило відчуття "ненормальності". В рамках консультації виявлені причини хибних думок про себе і свої позитивні якості та надані рекомендації щодо стабілізації психоемоційного стану та зміни шаблону поведінки при спілкуванні з однолітками.
Історія звернення про домашнє насильство
На гарячу цілодобову лінію психологічної підтримки звернувся чоловік Олексій. Розповів про те, що проживає разом з матір'ю та братом. Зі слів чоловіка, він має ІІ групу інвалідності, пов'язану із психічним захворюванням (шизофренією). Олексій розсказав, що мати та брат, який є його опікуном, вчиняли психологічне, фізичне і економічне насильство відносно нього. Інциденти домашнього насильства відбувалися раніше. На момент телефонного консультування загрози для здоров'я та життя чоловіка не було, тому йому надано першу психологічну допомогу , контакти обласної мобільної бригади соціально-психологічної допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства; безоплатної правової допомоги, Урядової гарячої лінії та запропоновано звернутися до психіатра.
Історія звернення “Мені потрібно з кимось поговорити”
На цілодобову лінію психологічної підтримки зателефонувала жінка Ірина, яка є внутрішньо переміщеною особою . Ірина переїхала на Вінниччину з Донецької області і зараз проживає у будівлі сільської лікарні, в якій розмістили людей, що теж переїхали з окупованих областей. Жінка хотіла, аби її вислухали, підтримали, оскільки залишилась без рідних та знайомих і почувається самотньою. Крім того, Ірина погано бачить, тому потребує друзів ще й для спільних прогулянок на свіжому повітрі.
Жінка отримала першу психологічну допомогу. З нею проговорено про те, як спробувати налагодити контакти з іншими людьми, які проживають поруч з нею. Жінка погодилась, що потрібен час і терпіння.
Консультантка нагадала жінці, що у разі потреби в психологічній підтримці вона може знову звернутися на цілодобову телефонну лінію.
Історія звернення “Ми втратили сина...”
На гарячу лінію звертається жінка, яка разом з чоловіком увімкнула гучний зв'язок. Розповідь розпочинається з опису далекого минулого. Пара розповідає про те, як познайомились, як народились їхні троє дітей. Описують все дуже детально, ніби бояться упустити хоча б якусь дрібницю. Через хвилин десять, розповідаючи про сина, жінка не може стримати сліз – «Мій синок!», постійно повторює вона. Виявляється, що її син - бойовий медик. У березні, вивозячи поранених з передової, екіпаж швидкої був розстріляний, а хлопець загинув.
Батько починає плакати в трубку. Його дружина постійно говорить про сина, чоловік – мовчить, стримується. Обоє ідуть стежиною втрат, але кожен своїм шляхом.
Більше години консультантка розмовляє з батьками, пояснює як проходить переживання горя, якою є «стежина», по якій вони ідуть; шукає разом з ними ресурси, щоб знайти можливість пройти цей шлях. Поступово у подружжя виходить і вони заспокоюються. По завершенню консультації - довго дякують за можливість розповісти і отримати підтримку.
Через війну раптова втрата близької людини, на жаль, торкнулася багатьох українських родин. Мало що можна порівняти з болем, що відчуваєш, коли людина йде з життя, а до смерті рідної людини ніколи не буваєш готовим і після втрати уникнути горя неможливо. Тому важливо, щоб поруч були ті, хто можуть допомогти впоратись із втратою і знайти сили продовжувати жити далі.
