Домашнє насильство – це протиправні дії або бездіяльність (а також погрози їх вчинення) у формі фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються у визначеному колі осіб, незалежно від місця їх проживання.
Міф 1.
У шлюбі не буває сексуального насильства
Реальність:
Сексуальне насильство — це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми, і не важливо одружені вони чи ні.
Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох.
Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає — це насильство.
Міф 2.
Насильство — це тільки про побої
Реальність:
Окрім фізичного насильства, не менш небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство.
Зокрема, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з'являється тотальний контроль, звітування про використання коштів та приниження. Більше того, відсутність економічної незалежності є однією з головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.
Міф 3.
Б'є — значить любить. Усі так живуть
Реальність:
Насильство однієї людини щодо іншої — це не норма, а протиправні дії, яким немає виправдання.
Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються по допомогу, що погіршує ситуацію та може мати важкі психологічні наслідки.
Життя в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різних недуг.
Міф 4.
Домашнє насильство існує лише в «неблагополучних» сім’ях
Реальність:
Домашнє насильство не має соціальних меж. Воно трапляється у всіх соціальних групах незалежно від рівня освіти і доходів.
Міф 5.
Потрібно терпіти заради дітей
Реальність:
Діти, які ростуть у повній сім'ї і бачать насильство, страждають набагато більше, ніж ті, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої.
Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання.
Юлія Ворман, практичний психолог
